Вітаю Вас, Гість

ЛОГОПЕДИЧНІ ПУНКТИ

ВІДДІЛУ ОСВІТИ

 

 

ЛОГОПЕДИЧНИЙ ПУНКТ  при СЗШ № 4

Закріплені школи  - СЗШ №  4, 7, 15, 16

                                                 Вчитель-логопед

                                                 ШКРЕГАЛ Наталія Станіславівна

 

ЛОГОПЕДИЧНИЙ ПУНКТ при СЗШ № 5

Закріплені школи – СЗШ № 1, 2, 5, НВК

                                                 Вчитель-логопед 

                                                 ВАСИЛЬЄВА Світлана Дмитрівна

 

ЛОГОПЕДИЧНИЙ ПУНКТ при СЗШ № 6

Закріплені школи – СЗШ № 6, 11, 12, 13

                                                 Вчитель-логопед

                                                 УКРАЇНСЬКА Наталія Володимирівна

 

ЛОГОПЕДИЧНИЙ ПУНКТ при СЗШ № 14

Закріплені школи – СЗШ № 10, 14, 19, 20

                                                 Вчитель-логопед

                                                 СЄДИХ Неля Олексіївна

 

ЛОГОПЕДИЧНИЙ ПУНКТ при СЗШ № 18

Закріплені школи – СЗШ № 8, 17, 18, гімназія     

                                                   Вчитель-логопед

                                                   РАДЧЕНКО Майя Леонідівна

 

 

СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОГО РОКУ

В ЛОГОПЕДИЧНОМУ ПУНКТІ

 

  1. Обстеження сформованості усного мовлення у першокласників шкіл міста

                                                                    ВЕРЕСЕНЬ                                                                      

 

 

  1. Проведення корекції вад усного та писемного мовлення  в груповій та індивідуальній формі

                                                                    ЖОВТЕНЬ - ТРАВЕНЬ

 

  1. Обстеження сформованості письма в межах зони найближчого розвитку.

                                                                    ТРАВЕНЬ                                                                                                                 

 

  1. Аналітико-методична  робота.

                                                                                                                         

                                                                     ЧЕРВЕНЬ

 

МОВЛЕННЯ ЯК СТРУКТУРА ПСИХІЧНОЇ СФЕРИ

         Мовлення – вища й остання в онтогенезі людства психічна функція, продукт другої сигнальної системи.

          Виховується в соціумі, в процесі різноманітних міжособистісних стосунків.

          Є засобом:

- міжособистісного спілкування;

- передачі та отримання знань;

- напрацювання соціальних навичок і регулювання поведінки;

- планування і супроводу діяльності.

         Представлена двома системами – усним та писемним мовленням.

         Забезпечується комбінаторною взаємодією структурних компонентів:

- звуковимови;

- фонематичними процесами;

- лексичним запасом;

- граматичною будовою;

- темпо-ритмічною організацією;

- просодичними компонентами.

         Реалізується у вигляді рецептивної (розуміння) та експресивної (особиста активна) форм.

         Функціонує у внутрішньому і зовнішньому варіанті.

         Координується психічними процесами емоційно-вольового і пізнавального спектру, просторово-часовими уявленнями і фізіологічним  станом.

        Згідно з Міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду (МКБ-10) мовленнєві порушення супроводжують різноманітні відхилиння в розвитку дітей:

  • розлади розвитку мовлення (первинні);
  • синдром дефіциту уваги та гіперактивність;
  • легкий  когнітивний розлад;
  • специфічні розлади розвитку шкільних навичок;
  • органічні ураження особистості;
  • змішані специфічні розлади розвитку (т.н. затримка психічного розвитку);
  • дитячий аутизм;
  • розумову відсталість.

За цією класифікацією мовленнєві розлади при вище перелічених станах  представлені аномальним або порушеним розвитком рецептивної  і (або) експресивного мовлення як засобу соціальної комунікації. В т.ч. у вигляді:

  • ускладнень  в розумінні  і відборі  мовленнєвого матеріалу;
  • виражених змін  кількості мовленнєвої продукції и темпу мовлення;
  • вад звуковимови;
  • порушення звуконаповнюваності і складової структури;
  • неповноцінності словникового запасу;
  • неповній сформованості граматичної будови;
  • недостатнього рівня розвитку зв’язного мовлення;
  • специфічних проблем писемного мовлення.

Ступінь патологічності  знаходиться в межах від легкого косметичного дефекту до повної відсутності мовлення.        

          Серед дітей, що мають право на інклюзивну освіту є діти з первинними важкими мовленнєвими патологіями: алалія, ринолалія, дизартрія. За сформованістю мовленнєвих засобів (психолого-педагогічна класифікація) для дітей із збереженим інтелектом визначаються рівні недорозвинення мовлення з 0 до IV та діагностується клінічний стан. Логопедична корекція  при цих станах – обов’язкова умова позитивного розвитку.

          Але формування мовленнєвої функції у дітей з особливими освітніми потребами і в інших випадках (затримка психічного розвитку,  розумова відсталість, зниження слуху, зору, ДЦП, дитячий аутизм) відбувається на первинно патологічній основі, тому  і саме мовлення має патологічні ознаки. Крім того, мають місце комбіновані патології , з нашаруванням логопедичної клініки.

          Зразки логопедичних висновків   при різних станах:

у дітей із збереженим інтелектом:

  • загальний недорозвиток мовлення I рівня, моторна алалія;
  • загальний недорозвиток мовлення II рівня, відкрита ринолалія;
  • загальний недорозвиток мовлення III рівня, стерта дизартрія

у дітей з розумовою відсталістю:

  • системний недорозвиток мовлення легкого (середнього, важкого) ступеню, зумовлений первинною патологією;
  • системний недорозвиток мовлення легкого ступеню, стерта дизартрія

у дітей з аутизмом:

  • специфічний розвиток мовлення;
  • специфічний розвиток мовлення, стерта дизартрія.

РІВНІ СФОРМОВАНОСТІ  МОВЛЕННЄВИХ СТРУКТУР

IV рівень: об’єм мовленнєвих засобів достатній для побутового спілкування. Вади звуковимови різного діапазону, включаючи повну сформованість.  Мають місце порушення складних за звуко-складовою структурою слів, збідненість словника, ускладнення семантико-морфологічніх операцій.  Фраза малопоширена, припускаються аграматичного оформлення. Зв’язне мовлення неякісне. 

III рівень (легкий ступінь системного недорозвинення мовлення): наявні різноманітні вади вимови. Фонематичні процеси сформовані на низькому рівні, часто викривлюється складова структура. Словник кількісно обмежений і якісно неповноцінний. Фраза елементарна, часто граматична. Зв’язне мовлення не розвинуте.

II рівень (середній ступінь системного недорозвинення мовлення): мовлення в цілому незрозуміле для оточуючих. Має місце як спотворення вимови, так і різноманітні заміни, в т.ч. на спотворені фонемні еквіваленти. Значно страждає складова структура та звуконаповнюваність слів. Словниковий запас обмежений побутовою тематикою, мало диференційований. Фраза часто односкладова, граматичні зв’язки  простежуються важко. Зв’язне мовлення не сформоване.

I рівень (важкий ступінь системного недорозвинення мовлення): мовленнєві засоби спілкування вкрай обмежені, ситуативне. В активі невелика кількість нечітко вимовляємих побутових слів, звуконаслідування, звукокомплекси. Значення «слів» не мають чіткого розрізнення, «слова» можуть носити значення речення. Граматичні операції недоступні. Користуються паравербальними засобами комунікації.

0 рівень (важкий ступінь системного недорозвинення мовлення): доступні вербальні прояви у вигляді кількісно обмежених фонетично дифузних вигуків, вокалізацій, складів. Семантична диференціація словника мінімальна - до 10-12 «слів» з різною інформативною наповнюваністю. 

Мовленнєва недостатність ускладнює комунікації і знижує освітні можливості, а  тому обов’язково потребує корекції.